Как появилась и развивалась индустрия кофе в Таиланде
Індустрії кави в Таїланді всього лише близько 40 років, а до цього на півночі країни замість кавових ферм розташовувалися плантації опіумного маку, однак, на початку 1980-х років уряд Таїланду вирішив позбутися їх і забезпечити фермерів стабільним та легальним джерелом доходу - вибір припав на каву.
Ще в 2002 році врожай арабіки тут становив лише 500 тонн, але сьогодні обсяги виробництва в Таїланді такі ж, як, наприклад, у Панамі - близько 100 000 мішків на рік. Таїланд посідає третє місце серед країн-виробників кави в Азії.
"Золотий трикутник" - місцевість у Південно-Східній Азії, де сходяться кордони Таїланду, Лаосу та М'янми. Із середини 20 століття він був одним із найбільших регіонів світу з виробництва опіуму. У 1972-1979 роках Фонд Королівських проектів Таїланду (Royal Project Foundation) спільно з ООН реалізували в країні спеціальну програму. У її рамках вивчали можливість замінити опіумний мак іншими культурами.
Дослідники встановили, що арабіка в довгостроковій перспективі може стати альтернативою маку, а також принести дохід фермерам. Клімат та грунт у Таїланді підходили для вирощування кавових дерев та отримання високих врожаїв, а транспортування і зберігання зерен були відносно простими, до того ж у світі вже існував попит на якісну високогірну каву.
Реалізатори проекту представили безліч різновидів арабіки з усього світу - спочатку для вирощування обрали врожайну катурру, однак, цей різновид виявився схильним до іржі кавових дерев: 1973 року на експериментальних плантаціях виявили численні випадки захворювання.
У 1974 році Фонд Королівських проектів отримав через Міністерство сільського господарства США насіння гібрида арабіки, стійкого до хвороби, а з 1984 року Міністерство сільського господарства Таїланду повноцінно займається дослідженням та відбором таких різновидів. Шляхом селекції 2007 року з'явився місцевий гібрид - Catimor Chiang Mai 80.
У Таїланді вирощують не тільки арабіку, вже в 1976 році країна стала одним із провідних постачальників робусти - обсяг експорту тоді склав 850 тонн, а високі ціни на світовому ринку в 1980-х роках забезпечували гарний прибуток. У 1991-1992 роках експорт досяг свого піку в розмірі 60 000 тонн, але подальше падіння попиту а потім і цін на каву негативно вплинули на ринок.
Тоді в 1992 році уряд Таїланду запустив програму підтримки, яка спонукала фермерів до заміни робусти на інші культури. Обсяги вирощування цього виду кави в країні стали скорочуватися, а через високу вартість виробництва багато фермерів звернули увагу на інші прибуткові культури, такі як каучук та олійна пальма. Поступово влада змінила систему та рекомендувала перехід на змішані господарства.
На початку 2000-х років ціни на зернову каву знову зросли через збільшення попиту на світовому ринку. Останнім часом вони досягли рекордних рівнів - це знову призвело до зростання інтересу до кави, зокрема, до різновидів із потенціалом спешелті. На півночі Таїланду різко почали збільшуватися площі вирощування арабіки, а прикладом може слугувати швидке розширення кавових плантацій у селі Дой Чанг та навколо нього в провінції Чіанграй.
