Вьетнамский чай

Чай із В'єтнаму менш відомий, ніж його китайський побратим, а настій із нього виходить менш терпкий та не такий насичений, але ця ж властивість дозволяє використовувати його для приготування змішаних купажів, де він прекрасно поєднується з ароматизованими добавками.

Більшість кущів чайної камелії вирощують у північній та південній частинах В'єтнаму: клімат тут вологий, часті тумани та відсутні різкі перепади температур - це і пояснює особливості напою з цієї країни. Основний обсяг листя збирають на рівнинних плантаціях, а високогірні сорти вважаються більш якісними.

Історія в'єтнамського чаю

За деякими дослідженнями, історія в'єтнамського чаю майже така ж давня, як і китайського, навіть існує думка, що перші плантації камелії з'явилися саме у В'єтнамі. Жителі обох країн стверджують, що батьківщиною напою є саме вони, а щоб врегулювати суперечки, вчені зупинилися на тому, що чайні дерева родом із золотого азіатського трикутника. До нього частково належать території одразу кількох країн: Китай, В'єтнам, Таїланд, Камбоджа, Бірма та Лаос.

Виробництво чаю у В'єтнамі

Спочатку, в'єтнамці вирощували чай для задоволення та особистих потреб, а невеликим садам було далеко до великих виробничих плантацій. Лише з середини 19 століття французьким колонізаторам вдалося організувати чайне виробництво на території країни.

Враховуючи те, що на початку в'єтнамські виробники не сильно турбувалися про якість, чай виходив недорогим, і це було його єдиною перевагою, але згодом позиція змінилася. Із середини 20 століття почався експорт в'єтнамського напою по всьому світу, а якість чаю, стала помітно вищою, але він, як і раніше, нічим не виділявся і в чистому вигляді не запам'ятався поціновувачам і гурманам, однак він полюбився підприємцям, оскільки сировина чудово підійшла для виробництва недорогих чайних купажів.