История появления горячего шоколада
Напій із какао-бобів племена ацтеків та майя навчилися варити ще в 1400 р. до н.е, а його смак мало нагадував звичний нам шоколад: він був гірким та гострим через доданий до складу перець, але індіанці вважали його божественним. У період географічних відкриттів із цим напоєм познайомилися європейці - вони виправили рецепт: відмовилися від пекучого чилі та додали в чашку з какао цукор та молоко. Вийшов смачний і поживний напій, який швидко завоював світову популярність.
Історія появи та поширення гарячого шоколаду
Гарячий напій із какао-бобів придумали корінні жителі Америки: індіанці подрібнювали насіння плодів дерева Theobroma cacao і змішували його з водою, кукурудзяним борошном та перцем. У процесі варіння масу багаторазово переливали з чашки в каструлю та назад, поки не утворювалася густа піна, а пили його холодним.
Європейські мореплавці, які відкрили північноамериканський континент на початку 16 століття, першими спробували шоколад, і хоча поєднання какао-бобів та перцю припало їм не до смаку, вони привезли незвичайні плоди до себе - на батьківщину. Довгий час напій залишався гірким, його використовували переважно в косметології та фармацевтиці. Іспанці першими здогадалися поліпшити його смак: почали подавати гарячим із цукром та без перцю чилі. Новий рецепт ретельно оберігався, тому в інших країнах Європи про нього дізналися тільки через 100 років. Лише в 1700-х роках у Лондоні відкрилися перші шоколадні будинки, схожі на сучасні кав'ярні, де можна було скуштувати каву із зернової кави та гарячий шоколад.
На початку 1800-х років голландський хімік винайшов перший прес для вилучення олії какао. З його допомогою вдалося прибрати приблизно половину жиру з бобів та отримати сухий какао-порошок. Новий продукт стало зручно змішувати з цукром, що значно прискорило процес приготування шоколадного напою, але виявився новий недолік: суміш подрібненого какао та цукру сильно осідала в чашці, тож смак виходив плоским та менш насиченим.
Щоб це виправити, вчений з Голландії Конрад ван Гоутен запропонував обробляти какао-боби лугом. Для цього використовували карбонат калію, який руйнував гіркі сполуки та знижував кислотність какао-порошку: смак напою ставав м'якшим, а розчинність підвищувалася. Метод підлужування використовується у виробництві какао досі та називається "голландський", але технологія не виявилася бездоганною: в процесі такого виробництва в какао-бобах нейтралізуються багато поживних речовин та антиоксидантів.
Наприкінці 19 століття рідкі форми шоколаду поступилися місцем твердим плиткам та цукеркам. Поступово освоїли технологію конширування: під час подрібнення шоколаду вводять повітря, яке видаляє вологу та надлишки кислот після ферментації - ця технологія дала змогу поліпшити його смак та текстуру, а в процесі темперування, шоколадна маса набувала блискучої поверхні та характерного хрускоту при розламуванні плитки.
