Кофе по-турецки
У Стамбул кава потрапила із Сирії ще в 16 столітті. Спочатку, турки варили напій із ферментованої м'якоті плодів кавових дерев та готували виключно біля багаття на розпеченому піску.
Сучасний варіант турецької кави готують на відкритому вогні, за основу беруть зерна робусти або арабіки дуже дрібного помелу, а готувати її краще на м'якій воді в мідній джезві.
Виділяють 3 поширені способи приготування кавового напою:
- розтопити в джезві цукор, а потім додати каву і воду
- спочатку змішати цукор із кавою, обсмажити цю суміш і додати холодну воду
- одразу з'єднати цукор, крижану воду та каву в джезві.
Змішані інгредієнти нагрівають до моменту утворення піни, джезву тут же прибирають з вогню, оскільки кип'ятити каву по-турецьки не можна, а потім акуратно розливають напій по чашках. Якщо на всіх гостей не вистачило напою або потрібно отримати каву з більш насиченим смаком, напій знову нагрівають. На відміну від кахви, в турецьку каву не додають ароматизаторів або спецій.
Безпосередньо перед вживанням, цукор ніколи не додають, а зварена за таким рецептом кава, виходить темною та густою, проте її не проціджують - адже, на гущі, що залишилася в чашці, турки люблять ворожити.
Обов'язкове доповнення до кави по-турецьки - склянка води. Її використовують для кількох цілей:
- показати господині, що гість голодний та не проти перекусити, а для цього достатньо випити воду перед кавою
- очистити смакові рецептори в роті
- у давні часи - дізнатися, чи немає в чашці отрути. У Туреччині вважали, що якщо в каву додати воду і напій почне пінитися, то він отруйний.
Різновид кавового зерна для турків не такий важливий, як помел - традиційно він має бути дуже дрібним. Для кави по-турецьки використовують арабіку, робусту та їхні купажі.
